Україна є членом
Всесвітньої
Метеорологічної
Організації

САРНИ
інше містоБахмутАсканія НоваБ.Дністр.Б.ЦеркваБаришівкаБаштанкаБердянськБереговоБережаниБехтериБіловодськБілогорськБілопілляБобринецьБогодухівБолградБориспільБотієвоБродиВ.БерезнийВ.БурлукВ.ВолинськийВ.Олександр.Вес.ПоділВилковоВінницяВознесенськВолновахаГадячГайворонГайсинГенічеськГлухівГубинихаГуляй ПолеДебальцевоДніпроДолинаДолинськаДонецькДрогобичДружбаДубноЖашківЖитомирЖмеринкаЗапоріжжяЗатишшяЗвенигородкаЗнаменкаЗолотоношаЗолочівІвано-ФранківськЧорноморськІзмаїлІзюмК.ПодільскийКам'янкаКанівКерчКиївКирилівкаКропивницькийКобелякиКовельКоломакКоломияКомісарівкаСлобожанськеКонотопКоростеньПокровськКрасноградКременецьКривий РігКуп'янськЛебединЛозоваЛубниЛуганськЛуцькЛюбашівкаЛюбешівЛьвівМаневичіМаріупольМелітопольМиколаївМиронівкаМіжгір'яМог.-ПодільсМостискаН.ВолинськийН.ВоротаН.КаховкаН.СірогозиН.СтуденийН.УшицяНіжинНікопольНоводністровськНовомиргородНовопсково.ЗмiїнийОвручОдесаОлевськОстерОчаківПавлоградПервомайскПлайПожежевськаПокошичиПолтаваПомошнаПрилукиПришибРава-РуськаРахівРівнеРоздільнаРомниСаратаСарниСватовоСвітязьСвітловодськСелятинСеменівкаСербкаСинельниковоСімферопольСлавськеСмілаСтрийСтрілковеСумиТернопільТетерівТроїцькеТуркаУжгородУманьФастівХарківХерсонХмiльникХмельницькийХорлиХустЧаплиноЧеркасиЧернівціЧернігівЧигиринЧорнобильЧорноморськеЧортківШепетівкаЩорсЯворівЯготинЯмпільЯремча
22 вересня
6:59
12:14
19:13
Поточна погода
15.6 °
Вітер
3 м/c
Волог.
66 %
Тиск
749 мм рт. ст.
Прогноз
Погоди
22.09 Нд 23.09 Пн 24.09 Вт 25.09 Ср 26.09 Чт
Ніч День Ніч День Ніч День Ніч День Ніч День
Хмарність та опади
Температура, °C 7..9 18..20 4..6 14..16 4..6 14..16 5..7 12..14 5..7 12..14
Вітер, м/c 7-12 7-12 1-3 3-8 1-3 3-8 3-8 3-8 3-8 3-8
Напрям вітру
26 квітня 2018
За ким плаче дзвін…

За ким плаче дзвін…

“Загинули ліси, і землю занедбали.

Наставили АЕС в верхів’ях трьох  річок.

Так хто ж ви є, злочинці,; канібали?

Ударив перший дзвін. І досить балачок”.

(Ліна Костенко)

        

Як це було 32 роки тому і від кого вперше Світ дізнався про Чорнобильське лихо, про Чорнобильську катастрофу Світового масштабу.

 

Світлій пам’яті і мужності Українських гідрометеорологів – ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС присвячується!

 

26 квітня 2018 року дзвони Чорнобиля вдарять в набад 32 рази, нагадуючи всім мертвим і живим, і землякам, ще не народженим твоїм, рідна наша Україно, про ту страшенну квітневу ніч, коли рівно 32 роки тому на Чорнобильській атомній електростанції сталася великомасштабна аварія Світового значення, яка за своїми наслідками виявилась катастрофічною і оцінюється сьогодні, як сама найбільша за всю історію розвитку ядерної енергетики не лише в Україні, а і у всьому Світі.

За кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей та економічних збитків ця аварія досі залишається ні з чим незрівнянною.

Як потім скажуть шведські вчені, що на ЧАЕС у 1986 році за всіма характерними ознаками стався все ж таки ядерний вибух, який призвів до однієї з самих найбільших промислових ядерних катастроф і за міжнародною шкалою ядерних подій, прийнятою у 1988 році, ця аварія оцінюється за максимальним сьомим рівнем небезпеки. З цією аварією за масштабами можна співставити хіба що катастрофу на японській АЕС “Фукусима-1”, що сталася 11 березня 2011 року внаслідок землетрусу і відповідного утворення у Тихому океані потужного цунамі, яке і призвело до руйнації і подальшого вибуху реакторів на цій АЕС. Але це буде потім, аж через 25 років після аварії на ЧАЕС і все світове суспільство та населення Японії зразу дізнається про цю страшну подію, яку уряд Японії не приховував від свого народу, а навпаки, почав вживати усіх необхідних заходів щодо термінової евакуації населення з зони радіаційного забруднення та одночасно розпочав роботи по ліквідації наслідків цього лиха.

На привеликий жаль, після вибуху четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС, керівництво УРСР та СРСР з самого початку аварії всіляко намагалося приховати її масштаби та наслідки. Воно не зразу призналося своїм громадянам  та світовому суспільству про те, що сталося, хоча, за офіційним повідомленням чергової зміни метеорологів, які в цей час знаходились на своїх робочих місцях на метеорологічній станції Чорнобиль і в штатному режимі вели метеоспостереження за станом навколишнього середовища у зоні своєї відповідальності, у тому числі здійснювали виміри радіаційного фону, керівництво гідрометслужби України та відповідно УРСР вже знали про аварію і вкрай підвищений радіаційний фон за межами ЧАЕС.

Адже працівники метеорологічної станції Чорнобиль, виявивши таку високу радіаційну активність, яка перевищувала усі допустимі норми, діяли за інструкцією і негайно повідомили про це керівництво Українського республіканського Управління з гідрометеорології та контролю природного середовища, а воно, у свою чергу і Уряд УРСР, приклавши до цього і виміряні фонові показники радіаційного забруднення довкілля за межами ЧАЕС!

Отже першими про аварію на ЧАЕС та її радіаційний вплив на довкілля, Уряд і керівництво тодішньої УРСР офіційно повідомила Українська гідрометеорологічна служба, про що державні керівники мовчали і обмірковували, що робити далі.

Тільки після наполегливих повідомлень з Швеції, де на шведській АЕС Форсмарк були знайдені радіоактивні частки, перенесені вітром з східної частини СРСР, радянське керівництво зробило перше інформаційне повідомлення про те, що сталося на ЧАЕС, яке звучало так:

“На Чернобыльской атомной электростанции произошел несчастный случай. Один из реакторов получил повреждение. Принимаются меры с целью устранения инцидента. Пострадавшим оказана необходимая помощь. Создана правительственная комиссия для расследования происшедшего”.

Перед цим пройшло цілих три доби на протязі яких мирне населенням Києва, Прип’яті, Чорнобиля і прилеглих населених пунктів практично не знали про масштаби цієї аварії і її впливу на людей та довкілля, жили своїм мирним життям не знаючи про те, що їх очікує…

В цей час Шведи першими висунули підозру в тім, що у світі відбулося щось недобре…

В неділю, 27 квітня 1986 року мирне населення Щвеції відпочивало, не підозрюючи, що радіоактивна хмара з України, принесена вітром вже в них, у Швеції. Ніччю пройшов дощ, теплий весняний дощ. В ранкових новинах по радіо Швеції було повідомлено про підвищення радіоактивності навколо АЕС Форсмарк, яка розташована майже за 200 кілометрів північніше Стокгольма. В атмосфері було зафіксовано зміст радіоактивного нептунія – 239. Це був перший знак світу про те, що щось відбулося, про те, що це тільки початок.

Керівництво АЕС Форсмарк вдарило на сполох. Воно прийняло рішення терміново евакуювати персонал станції (а це приблизно шістсот чоловік), думаючи про те, що радіаційний викид стався саме на їх АЕС. При цьому на самій станції залишилося біля сотні досвідчених спеціалістів для продовження вимірів радіаційного фону з метою встановлення місця витоку радіації та недопущення можливої аварії.

Дозімитристи продовжували перевіряти працюючий персонал і тих хто приходив їм на зміну. Раптом лічильник Гейгера відреагував на різке збільшення дози радіації виявленої на одязі співробітників станції, які прийшли на зміну, з вулиці і ще не були на території станції. А дощ не припиняється. Перевірка радіаційного контролю працівників триває. Радіаційне забруднення на одязі і взутті (особливо підошви черевиків) виявляється на всіх хто потрапив під дощ йдучи на зміну. На території АЕС і навколо неї продовжуються вимірювання фону, напрямку і швидкості вітру, а також вмісту радіаційно забруднених сполук у дощовій воді. І тут стало всім зрозуміло, що підвищення радіаційного фону зовсім не пов’язано з роботою АЕС Форсмарк. Це вітровий перенос атмосферних мас і теплий радіаційний весняний дощ, який прийшов до Швеції з території СРСР, а саме з України. Склад радіаційних елементів чітко вказав, що це продукти скоріш за все ядерного вибуху, або страшенної аварії саме на ядерному реакторі. Напрямок вітру та дощові хмари, принесені цим вітром, що розрядилися рясним дощем, дали право шведським фахівцям зробити висновок, що ця аварія сталася не в них, на Форсмарку, а саме на Чорнобильській АЕС. Навіть встановили точну дату і приблизний час, коли скоїлась ця катастрофа, про що першою у всьому світі повідомила російськомовна редакція “Радіо Швеція”. Тобто першим хто офіційно оповістив світ про наш Чорнобиль Були Шведи. Далі, про підвищений радіаційний фон на території Фінляндії повідомив і підтвердив свої заміри “Центр радіаційної безпеки Фінляндії”. При цьому керівництво СРСР про аварію на ЧАЕС ще ніде і ні кому не повідомило, що ставило під загрозу вчасне прийняття рішення щодо організації заходів з оповіщення і евакуації населення з забруднених територій не тільки в Україні, Росії і Білорусі, а й в інших європейських країнах, навіть східної частини США, які зазнали радіаційної атаки через хід радіаційно забруднених синоптичних чинників.

А тим часом дуже великий і потужний слід радіаційного забруднення атмосфери, який супроводжувався рясними і вже радіоактивними дощовими опадами, за рахунок вітрового переносу, досягнув території скандинавських країн, а далі, при зміні напрямків вітру, Румунії, Болгарії, південної Німеччини, Італії, Австрії та альпійської частини Швейцарії. Слід зазначити, що в цей час – ранок 28 квітня 1986 року, в Швеції вже випало 4,4% усього викинутого з Чорнобильської АЕС радіоактивного цезію в наслідок чого найбільш постраждало п’ять північних провінцій країни.

Найстрашніше те, що відсутність офіційної інформації про аварію на Чорнобильській АЕС сприяло виникненню різних чуток про кінець світу, масову загибель людей, фауни і флори та в деякій мірі сіяло панічний настрій і сильне хвилювання населення за свою долю.

Як не дивно, але це гарний приклад того, як небезпечно для офіційних властей не надавати вчасну і правдиву інформацію населенню і рекомендацій, як діяти в тому чи іншому випадку.

Тільки після офіційного повідомлення зі Швеції та справжньої оцінки масштабів зараження територій від аварії на Чорнобильській АЕС уряду СРСР вже не вдалося скрити всю трагедію цієї вкрай надзвичайної події. Тому було прийнято офіційне рішення керівництва країни щодо обов’язкової евакуації населення із зони забруднення радіоактивними ізотопами. В перші часи аварії на ЧАЕС радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб. Тільки з Київської області, після офіційного повідомлення уряду країни, було евакуйовано понад 130 000 мешканців. Досі офіційної статистичної цифри евакуйованих в той період людей із забруднених територій встановити не вдалося, тому що населення спасалося ще й самотужки, не сподіваючись на допомогу держави і, як кажуть  в народі: “тікали світ за очі на перекладних”.

Найбільшого ураження в цей період зазнали і відчули на собі перші ліквідатори цієї страшної аварії, персонал станції та пожежні формування.

З метою локалізації радіаційного забруднення території державою було прийнято офіційне рішення щодо створення навколо ЧАЕС 30-кілометрової зони відчуження з відповідним суворим статусом  і режимом її експлуатації лише ліквідаторами наслідків цієї аварії. За офіційними даними їх нараховувалось понад 600 тис.чоловік. У тому числі 253 працівники Української гідрометеорологічної служби та наукових співробітників Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту.

За статистичними даними протягом перших трьох місяців після аварії загинула 31 людина з числа ліквідаторів, ще 19 смертей з 1987 по 2004 роки можна сміливо віднести до її прямих наслідків. Високі дози іонізуючого опромінювання цих людей зробили свою “чорну” справу.

З перших днів аварії на ЧАЕС Українські гідрометеорологи, разом з іншими фахівцями, в перших лавах прийняли безпосередню участь в роботах з ліквідації її наслідків, як безпосередньо в 30 кілометровій зоні відчуження так і по сліду іонізуючого випромінювання по всій території України, визначаючи ступінь радіаційного враження її територій  в розрізі областей, районів і сільських населених пунктів. В перші місяці ліквідації аварії було відновлено роботу метеорологічної станції Чорнобиль, яка сьогодні контролює радіаційну ситуацію в 30 кілометровій зоні відчуження і хід метеорологічних чинників які визначають напрямки повітряних мас, що формуються безпосередньо в зоні впливу ЧАЕС на довкілля, тобто здійснюють цілий комплекс робіт з гідрометеорологічного і радіаційного моніторингу навколишнього середовища в 30 кілометровій зоні відчуження. В кожній області України ведеться контроль за радіаційною обстановкою, як повітря так і  підстеляючою поверхнею грунтів.

Сьогодні робота гідрометеорологів з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, починаючи з квітня 1986 року, займає одне з провідних місць серед інших організацій, залучених до цієї справи.

За цей період напрацьований дуже потужний банк гідрометеорологічних  і радіологічних даних, удосконалено роботу лабораторної служби, підвищено кваліфікацію персоналу. Наукові співробітники УкрГМІ постійно діляться своїм досвідом і знаннями з фахівцями Європейських країн, МАГАТЕ і навіть зі співробітниками японської АЕС Фукусима-1, працюючи з ними на самій станції та в її науково-дослідному інституті. Це наш спільний досвід, надбаний в перші і дуже важкі для країни дні ліквідації негативних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як потім буде зазначено, що Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення для СРСР. На думку тодішньої Голови Президії Верховної Ради УРСР Валентини Семенівни Шевченко, ця подія, так само, як і офіційна реакція на неї, що була продемонстрована у Москві, стала однією з причин розпаду СРСР.

Це ж саме згодом підтвердив і видатний наш патріот, дипломат, письменник і громадський діяч Юрій Миколайович Щербак, наголосивши на тому, що “Чорнобиль стався тому, що у нас не було своєї держави…”.

Всю трагічність Чорнобильської катастрофи, її наслідки і причини, згодом зазначить наш сучасний поет і громадський діяч Іван Драч у своїй поемі “Чорнобильська мадонна” такими рядками:

“За безладну безмір, за кар’єри і премії,

Немов на війні, знову вихід один

За мудрість всесвітню дурних академій

Платили безсмертям – життям молодих”.

І ось чому ми, ще живі ветерани гідрометеорологи – ліквідатори наслідків цієї національної трагедії, повинні пам’ятати уроки Чорнобиля! Повинні передавати пам'ять про ті бурхливі дні нинішньому і прийдешньому поколінню, застерігаючи його від наших помилок, зазиваючи до пильності і бути гідними фахівцями Національної гідрометеорологічної Служби України, яка за своїм професіональним напрямком діяльності перша реагує на зміни в навколишньому середовищі і, як ніхто інший має офіційно інформувати суспільство у разі їх змін і негативних проявів.

Наш народ заплатив непомірно високу плату за вгамування Чорнобильського монстра, який ще сьогодні, протягом 32 років поспіль, ніяк не вгамовується:

“… і смерть в розстрочку

  Вже оформляє в кожний дім,

Як ще не куплену сорочку,

  Що кожен з нас уже надів!...”

         У підтвердження цих рядків статистичні дані з уточнення списків живих     і … працівників Гідрометеорологічної служби України – ліквідаторів аварії на ЧАЕС, враховуючи наших науковців з УкрГМІ, свідчить про те, що станом на 26 квітня 2016 року внаслідок характерних захворювань з життя пішло у вічність 70 людських душ – ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. 

         На сьогоднішній день – 26 квітня 2018 року, до них доєдналися, ще – 5 наших колег, яких згадаємо поіменно, кожного:

         Луценко Сергій Іванович – провідний інженер УкрГМІ;

         Максимов Валентин Сергійович – бувший директор УкрНДГМІ;

         Ахрамєєв Віктор Олександрович – бувший начальник гідрологічної станції Київ;

         Приходько Олександр Дмитрович – завідувач господарським сектором гідрологічної станції Київ;

         Прохоров Василь Іванович – бувший заступник директора Світловодської гідрометеорологічної обсерваторії.

         Низько схиляємо голови перед пам’яттю цих мужніх людей, справжніх фахівців своєї справи, які, як бачимо, ціною свого життя зберегли життя багатьом іншим поколінням нашої держави. Вічна пам'ять і велика вдячність українським гідрометеорологам - ліквідаторам  аварії на ЧАЕС.

         Ми, їх колеги і друзі, будемо завжди пам’ятати про них. Їх імена залишаються на сторінках історії Національної гідрометеорологічної служби України і Українського гідрометеорологічного інституту назавжди, навічно. І кожного наступного року по ним будуть плакати дзвони Чорнобиля, оповіщаючи світ про чергову річницю трагедії, про вшанування пам’яті, ветеранів-ліквідаторів і тих кого вже немає поруч з нами. Тих хто пішов за межу…

Напевно Тарас Григорович Шевченко, оцінюючи цю всенародну трагедію України, сказав би так:

 “Я Вам не заздрю…, прощавайте,

Здорові будьте не скажу.

Мене в сім’ї не забувайте,

Хоч я давно вже тут лежу.

 

Мене спасибі не спалили,

Я й не в снігу на чужині,

А що Дніпро Ви отруїли

Ох! Не однаково мені!

 

Ви ж добре знали, що так буде.

Чому біду не відвели?

Що в Україні злії люди

Троянських коней навели!

А що ж там далі з вами буде?

Як жити, як дітей ростить?

Історія нас всіх розсудить

Життя покаже, що робить.”

 

 26 квітня 2018 рік

<Повернутись до списку новин
Гідрометеоцентр
Інформація для ЗМІ
Послуги
Погода і здоров’я
Метеорологічні попередження
Пожежна небезпека
Гідрологічні попередження
Супутникова інформація
Радарна інформація
Транскордонне співробітництво в басейні р. Дністер
Дунайська транснаціональна програма DAREFFORT

Важливі Події:

XVIII Конгрес Всесвітньої метеорологічної організації