Світлій пам'яті ліквідаторів наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС
Світлій пам’яті і мужності працівників та науковців Української гідрометеорологічної служби – ліквідаторам наслідків на Чорнобильській АЕС з 1986 року, присвячується!
І знову 26 квітня 2024 року у місті Чорнобилі дзвони Свято-Іллінської церкви нагадають всьому прогресивному людству планети Земля про те, що сталося 38 років тому на мальовничому українському Поліссі у верхів’ях трьох річок. Дзвони Свято-Іллінської церкви 38 разів вдарять на сполох, нагадуючи про ту буремну і трагічну для України і її народу ніч, коли о 1 годині 23 хвилини і 47 секунд 26 квітня 1986 року під час недолугого експерименту з зупинення четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, для виведення його на середній ремонт, сталися два послідовних і дуже потужних вибухи, які за своїми наслідками виявилися катастрофічними та вкрай трагічними, в першу чергу для працюючої зміни персоналу станції та мешканців міст Прип’ять та Чорнобиль, а потім дуже швидко і населення України, прикордонні білорусі, росії та багатьох країн Європи, включаючи скандинавські країни і навіть східну частину США.
В результаті цих вибухів було вщент зруйновано реактор четвертого енергоблоку та його машинну залу, що призвело до виникнення потужної пожежі на даху. Як наслідок, залишки активної зони 4-го реактору повністю розплавились, утворивши суміш з розплавленого металу, піску, бетону і часток палива, яка розтіклась під реакторними приміщеннями АЕС.
Як відомо, в результаті цих вибухів в атмосферу Землі вирвалась потужна хмара радіоактивного пилу високої концентрації. Радіаційна ситуація навколо зруйнованого реактору і всієї ЧАЕС щохвилини ускладнювалась ще і через те, що в зруйнованому реакторі тривали неконтрольовані ядерні і хімічні реакції з виділенням тепла та виверженням з розлому реактора впродовж багатьох днів продуктів радіоактивних елементів і зараженням ними, за рахунок вітрового переносу та радіоактивних дощів, великих територій згаданих країн.
Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактору четвертого енергоблоку ЧАЕС вдалося лише в кінці травня 1986 року шляхом активної мобілізації трудових ресурсів усього СРСР, а головне – ціною опромінення тисяч ліквідаторів та людських жертв, які носили масовий характер. За кількістю постраждалих від цієї аварії, Україна досі займає перше місце серед колишніх радянських республік.
В історії України є багато скорботних дат, спогад про які щемить серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня 1986 року. У цей день вогонь Чорнобиля опалив долі мільйонів людей, спричинив проблеми, які з часом змінилися, але не зникли.
Чорнобильська катастрофа – це небачене горе, яке не піддається жодному виміру, невиліковна рана нашого народу, біль якої передається із покоління в покоління, а її справжні масштаби та наслідки дають взнаки й понині. Адже від вибуху четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС який стався 38 років тому, сумарна радіація ізотопів викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж вибух атомної бомби в Хіросімі у 1945 році!
Чорнобиль – не лише велика трагедія, але й символ безмежної мужності, героїзму і самовідданості ліквідаторів страшної аварії. Доземний уклін персоналу ЧАЕС, пожежникам, військовослужбовцям, гідрометеорологам, будівельникам, вченим, медикам, усім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії за неоцінений людський подвиг. Усвідомлюючи складність ситуації, нехтуючи власною безпекою, не думаючи про нагороди і відзнаки, вони вийшли назустріч смертоносному лиху, щоб зберегти життя мільйонів людей не лише в нашій державі, а й на всій планеті. Шануймо учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в тому числі й наших гідрометеорологів та науковців Українського гідрометеорологічного інституту! Вічна пам’ять жертвам Чорнобильської катастрофи!
Сьогоднішній день – 26 квітня, увійшов в історію, як День Чорнобильської трагедії і Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф.
За уточненими списками ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС працівників Національної гідрометеорологічної служби України та наукових працівників Українського гідрометеорологічного інституту (колишній УкрНДГМІ), які з 1986 року брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії:
станом на 26 квітня 2024 року з 252 ліквідаторів за ці 38 років з життя пішло 97 наших колег, перед якими ми схиляємо голови; 8 ліквідаторів емігрували; доля 9 – невідома.
Шановні гідрометеорологи України, як ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС з 1986 року, так і молоде покоління гідрометеорологічної галузі України, пам’ятаймо, що Чорнобильська трагедія українського народу не має минулого часу. 38 років поспіль гірчить Чорнобиль крізь роки й через війну, яку розв’язала ошеленіла росія проти України. Чорнобильська та інші, побудовані в Україні АЕС, продовжують бути потенційною загрозою для України, українського народу та всього людства у разі їх ураження варварсько-терористичною армією росії!
Велика вдячність нашим колегам гідрометеорологам-ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, що брали участь у цих небезпечних для життя роботах, починаючи з 26 квітня 1986 року. Вічна та незабутня пам’ять тим, кого вже немає серед нас!
Ми будемо завжди пам’ятати про них, передаючи цю пам’ять прийдешньому поколінню гідрометеорологів, як історію героїзму і мужності працівників Національної гідрометеорологічної служби України під час виконання своїх службових і громадянських обов’язків в умовах надзвичайних ситуацій та особливий період воєнного часу. Переконані в тому, що імена наших колег гідрометеорологів-ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС заслуговують на те, щоб залишитись на сторінках історії розвитку і становлення Національної гідрометеорологічної служби України назавжди, навічно!
